Бахтемірова Анна

Етнокультурне виховання особистості через фольклористично-етнографічну діяльність

Бахтемірова Анна

М.Київ

 

     Людина, яка не відчуває  кореневої природи власної культури, не здатна до сприйняття інших культур. Не існує окремого психологічного механізму для сприйняття ″своєї″ і ″чужої″ культури, але є аура внутрішньої національної належності як опора для етнічних перевтілень множинного ″Я″[3, 49]

     Саме тому, щоб пізнати природу власно культури необхідно мати сукупність знань і уявлень про культуру, традиції, ідеали, цінності свого етносу, а також усвідомлення себе членом цієї спільноти, місця свого народу серед інших народів – це основа формування етнічної самосвідомості особи.[2, 205]

   На даний час діяльність, що ґрунтується на вивченні, засвоєнні і трансляції української традиційної народної культури, як суспільно-історичного явища, в якому відбився світогляд, морально-етичні і естетичні цінності українського народу є одним з найефективніших засобів етнокультурного виховання особистості. З глибокої давнини і дотепер вони слугують його національному самовизначенню, суспільній консолідації, гуманізації міжособистісних стосунків людей.

     Відтворення культури, духовності починається з поглибленого вивчення її стародавніх традицій. Тому необхідним є використання  фольклорно-етнографічної діяльності, що забезпечить вивчення та засвоєння етнокультурної інформації.

     Та варто зазначити, що фольклористично-етнографічна діяльність не є ефективною та плідною без збиральницької діяльності, тобто без участі дітей у наукових фольклористично-етнографічних експедиціях з метою вивчення української традиційної народної культури.

      Варто зазначити, що сфера фольклористично-етнографічної діяльності розширюється за рахунок наукового аналізу зібраних матеріалів і виконавської діяльності з відтворення різних видів народного мистецтва.

   Залучення дітей до української традиційної народної культури відбувається у процесі комплексної фольклористично-етнографічної діяльності, основними складниками якої є: експедиційна та науково-дослідна діяльність.

     Експедиційна діяльність є вихідною, зібрані фольклорно-етнографічні матеріали забезпечують здійснення інших видів фольклористично-етнографічної діяльності, та дозволяє дітям заглибитись у саму суть традиційної народної культури. Адже діяльність ґрунтується на принципах наочності, локальності, самодіяльності або соціокультурної активності, забезпечує поглиблення набутих знань і зв’язок з реальним життям.

     Дитячі фольклористично-етнографічні експедиції формують потребу набувати досвід науково-пошукової роботи, що спрямована на оволодіння скарбами традиційної народної культури, і сприяють підвищенню ефективності морального, розумового, художньо-естетичного і фізичного самовиховання. Фольклористично-етнографічна діяльність спонукає дітей розглядати факти і явища соціально-культурного життя у взаємозв’язку і взаємодії, робити їх порівняльний аналіз і висновки. Це найвагоміший чинник етнокультурного виховання і соціалізації.

      Фольклористично-етнографічні експедиції є необхідною ланкою роботи фольклористичних гуртів, що займаються виконавською діяльністю, бо хоча при розучуванні репертуару можна звертатися до писемних джерел і аудіозаписів, такий шлях не має бути визначальним, поки існує усна традиція в краї. Досліджуючи проблеми репрезентації фольклору, С. Й. Грица пише: «Друкована література неспроможна відтворити найголовнішого — виконавської аури», голосових тембрів, агогіки, виконавського нюансування, без чого сам текст пісні, інструментального драматичного твору стає обезкриленим, позбавляється струму душі. Автентика фольклорного зразка означає більшу відповідальність способу мислення середовища, його світоглядним, мовним, ментальним, структурно-семантичним ознакам» [1, 7].

     Діти із захопленням беруть участь у фольклористично-етнографічних експедиціях, занурюючись у стихію народного буття.  В ході цієї діяльності вони активно поглинають засвоєну інформацію етнокультурного характеру, що є основою етнокультурного виховання, пізнання та збереження народних традицій, популяризація їх серед однолітків. Також діти у такому середовищі  знаходять друзів, навчаються розв’язувати конфліктні ситуації, з’ясовувати стосунки, нести тягар обов’язків. Етнокультурні заходи дають можливість  випробувати і ствердити себе у різних видах фольклористично-етнографічної діяльності.

Використана література:

1. Грица С. Й. Проблеми репрезентації фольклору на святі народної творчості.// Народна творчість та етнографія. — 1989. — №5. — С. 3-9

2. Лозко Г. Етнологія України. Філософсько-теоретичні та етнорелігієзнавчі аспекти. – К.: Артек. - 2001. – 304с

3. Мурзина О. Етнічний та поліетнічний простір людини // Урок української. – 2004. - №2. – С.48-51

 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *